Існує думка, що австралійська вівчарка (або ауссі) - нащадок пастуших собак, які прибули на початку 19-го століття в Америку в пошуках кращого життя. Але досвідчені собаківники вважають, що ця порода з'явилась вже в США, внаслідок схрещування бернської та піренейської вівчарок, а також шотландської вівчарки (коллі). В результаті вийшов собака міцної статури, з округлою мордою, довгою, але не дуже гладкою вовною. Незважаючи на привабливий зовнішній вигляд, американські власники ранчо та ферм оцінили інше – гострий розум, пильність та акуратну роботу зі стадом.

Ауссі може за лічені хвилини зігнати цілу череду, не нашкодивши при цьому жодній тварині, хіба що трохи вкусивши, щоб надати їй швидкість. Завдяки такій тонкій і чистій роботі, австралійська вівчарка стала відомою у всьому світі і її селекція не припинялася, оскільки саме такого цуценя хотіли всі американські фермери.

Ближче до другої половини 20-го століття, австралійські вівчарки стали ще популярнішими через активний розвиток родео. Вони виступали між заїздами, виконуючи різні трюки та фокуси. Офіційно породу зареєстрували 1958 року. Сьогодні це дуже популярний домашній улюбленець у багатьох сім'ях у всьому світі.

Характер.
Австралійська вівчарка - дуже активний, енергійний, життєрадісний і спритний собака. Що стосується взаємин з оточуючими — до незнайомих австралійська вівчарка налаштована спочатку насторожено. В іншому це добра, сімейна собака, поблажливо ставиться до інших домашніх вихованців, лояльна до дітей.
Щоправда, слід враховувати, що австралійська вівчарка при цьому дуже грайлива і товариська, вона терпіти не може перебувати на самоті і вимагає постійної уваги від свого господаря.

Дресирування та виховання.
Ауссі відносять до інтелектуальних пород, які легко піддаються дресирування. Вони уважно та слухняно навчаються, схоплюючи нову інформацію на льоту. Навчати командам цуценят австралійської вівчарки треба з дитинства. Цей процес не складний, тому що породі властива навчальність та дружелюбність. Собака прагне порадувати свого господаря, тому завжди слідує його вказівкам. Крім дресирування, варто забезпечити вихованцю достатню кількість відпочинку. Бажано привчити його до постійного розпорядку дня, щоб він завжди знав, що ви від нього чекаєте.

Догляд та утримання.
Догляд за австралійською вівчаркою повинен включати, насамперед, забезпечення комфортних умов проживання. В ідеалі представники цієї породи мають жити у будинку з просторим двором. Так як у ауссі досить щільний вовняний покрив, вони легко звикають навіть до найсильніших морозів. Щоб собака не цікавилася вашими меблями та шпалерами, знайдіть для неї заняття, хоча б доручите приносити газету чи капці. Як і будь-якому іншому собаці, австралійській вівчарці потрібно регулярно підстригати пазурі, оглядати очі та вуха, особливий догляд потрібний хіба що для вовни. Годувати можна як натуральною їжею, так і сухою, головне, щоб харчування було збалансованим.

Догляд за шерстю.
У ауссі довга, густа шерсть, яку потрібно добре доглядати - обрізати довге волосся на вухах, між пальцями ніг, коротко обстригати хвіст. Решту вовни можна легко чистити і розчісувати, щотижня зазвичай, і частіше в період линяння. Для розчісування підійде металева щітка з рідким зубом та широким гребенем. Вона глибоко проникає в шерсть, послаблюючи підшерстя і видаляючи волосся, що випало. Також бажано періодично відводити австралійську вівчарку до професійного грумера.

Як вибрати цуценя.
Цуценя австралійської вівчарки обов'язково потрібно вибирати не по фото, а наживо, щоб була можливість оглянути як самого вихованця, так і місце, де він мешкає. Поспостерігайте, чи чисто у вольєрі, як виглядають і поводяться його батьки, якою є поведінка самих цуценят. Вони мають бути активні, грати, виявляти допитливість. Зверніть увагу, щоб обране цуценя було з ясним поглядом, чисте і вгодоване, у вухах не було виділень. При грамотному догляді та достатній кількості фізичної роботи, австралійська вівчарка радуватиме вашу родину прекрасним характером та вічною відданістю!